Студентам

А що як у мене немає досвіду роботи? Чи мають значення для роботодавця мої громадські ініціативи? Що важливіше - відмінно вчитися чи знайти підробіток? Навіщо я вчу іноземні мови?

"Крафт Фудз Україна" допомагає розвиватися молодим талантам і знаходити відповіді на ці та інші запитання. Компанія активно співпрацює з такими міжнародними студентськими організаціями як AIESEC та SIFE, спонсорує Всеукраїнський конкурс маркетингових планів від Консорціуму з удосконалення менеджмент-освіти в Україні. Керівники компанії регулярно виступають на різноманітних заходах для студентів із лекціями та майстер-класами.

Бути студентом - непросто, проте дуже цікаво. Усі можливості у ваших руках. Якщо ви маєте хороші знання і навички, впевнені в собі й прагнете розпочати кар'єру, слідкуйте за інформацією про стажування в компанії на нашому веб-сайті.

Ми запрошуємо найкращих. Якщо ви такий, то нам по дорозі.

Ігор Музиченко
Молодший спеціаліст із планування та відстеження витрат, ТОВ "Чіпси Люкс"

Я навчався в Києво-Могилянській академії на факультеті економічних наук. Коли вступив у магістратуру, паралельно намагався знайти роботу. Але був 2008-й, починалася криза, і пошуки нічого не дали. Ще влітку на мої резюме приходили відповіді, а з осені реакції взагалі не було. 

2010 року, коли навчання закінчувалося, пішов на черговий ярмарок вакансій, які часто проводили в академії. Я знову залишив багато своїх резюме, і цього разу мені передзвонили з "Крафт Фудз Україна". 

На співбесіду запросили у Старі Петрівці. Там розташована фабрика з виробництва чіпсів, і я пройшов кілька етапів відбору. Розмовляв із представником відділу людських ресурсів та менеджером фінансового відділу фабрики, мене перевіряли на знання англійської мови, фінансових й математичних навичок, написав кілька тестів. Після заключної співбесіди запропонували протягом року працювати стажером. 

Дуже популярна думка, що стажер - це людина, яка виконує дрібні доручення: принести кави чи скопіювати документи. Я сподівався, що у "Крафті" все буде по-іншому, але все одно виникали побоювання. Бо під час навчання в академії ми проходили місяць практики, і вона була саме такою: я сидів і записував, хто що робить, не дуже вдаючись у деталі процесу, в якому мав би приймати участь.
 
У "Крафті" мене одразу запитали, чи хочу продовжувати вчитися. Бо робота на практиці - це зовсім інше, ніж те, до чого готують в академії. Тож мене постійно навчали колеги по відділу. Перший місяць я виконував підготовчі завдання, перероблював їх - як на навчанні. Згодом отримував дедалі більше завдань, як повноцінний штатний працівник. А паралельно навчався. Коли починав щось робити сам і отримував більше відповідальності, то відчував більшу впевненість. І поступово ставав не вчорашнім студентом, а повноцінною одиницею колективу. Через рік мені запропонували постійну роботу в компанії. 

Коли я ще працював стажером, то брав участь у ярмарку вакансії від "Крафт Фудз Україна". Ділився власним досвідом і по завершенню ми зібрали до двох ящиків резюме. Багато студентів думали, що залишати їх на подібних ярмарках немає сенсу, але я на своєму прикладі переконував, що це не так. 

Зараз відчуваю, що треба далі розвиватися. Пам'ятаю, як ще на співбесіді мені казали: "Крафт" робить для своїх працівників усе можливе, щоб робота була комфортною і приносила задоволення". Я це реально відчув на собі. 

Недавно ми з колегами з фабрики організували футбольну команду й кожну середу намагаємося грати. Хочемо створити волейбольну команду і перемогти колег із Тростянецької шоколадної фабрики.
Анастасія Бондаровська
Асистент відділу людських ресурсів

Під час навчання на другому курсі Львівської комерційної академії на факультеті міжнародних економічних відносин я почала працювати в організації AIESEC. Вона сприяє розвитку потенціалу молоді, де одним із напрямків є міжнародна програма стажувань.  

Я займала посаду віце-президента з управління талантами - так це називалося. Разом із віце-президентом із комунікацій ми визначали, яких людей хочемо бачити в організації, як правильно проводити відбір, як комунікувати певні меседжі та виконували роботу в рамках інших стандартних для організацій HR-процесів. Ми працювали за принципами міжнародних компаній-партнерів. Усе професійно, але це була наче гра у великий бізнес. 

2009 року я закінчила вуз, переїхала до Києва й почала шукати роботу. На той час уже знала: хочу працювати у відділі людських ресурсів міжнародної компанії в секторі FMCG. Людські ресурси - це специфічна сфера, і в багатьох українських компаніях не розуміють, що це таке, навіщо потрібне і що з ним робити. Натомість у компаніях міжнародних ця сфера дуже добре розвинута. 

Коли в "Крафт Фудз Україна" з'явилася посада стажера відділу людських ресурсів, мені запропонували прийти на співбесіду. А через два місяці інших співбесід і тестувань взяли на стажування. 

Спочатку я мало що розуміла - багато відділів, людей, посад. Робота суто адміністративна. Наприклад, я розробляла таблички, на яких записувала, хто є хто, чим цікавиться і якого розвитку прагне. Поступово допомагала своєму безпосередньому керівнику реагувати на запити від працівників. 

У кожного відділу "Крафт Фудз" є свій HR бізнес-партнер. Це людина, до якої можна звернутися із запитанням зі сфери людських ресурсів. Тобто не треба ходити по всьому відділу Людських ресурсів або турбувати свого менеджера, бо і він не завжди точно зможе відповісти на всі запитання. Звертаєшся лише до свого HR бізнес-партнера і він готує всі відповіді. 

Коли закінчився рік стажування, я підготувала презентацію для всього відділу за результатами своєї діяльності. А через кілька днів мені сказали: "Дякуємо за роботу. Ласкаво просимо в компанію". 

Тепер я - асистент відділу і працюю зі співробітниками Нових Ринків Східної Європи та Центральної Азії. Це надзвичайно цікава частина бізнесу "Крафту".  

Порівняно з Україною, де всі процеси налагоджені як годинник, там усе тільки починає зростати. Крім того, в цих 11 країнах різна культура й підходи до роботи, і з усіма треба знайти спільну мову. Такий досвід рідко коли здобудеш.